FANDOM


thumb||300px|right|Велика Тартарія, центральна Євразія - землі царства Ординського, 1705 рік

mini|right|thumb|300px|мапа царства Ординського - досить неточна, див. мапу вище

Царство Ординське (царство Татарське, Монгольська імперія) - багатонаціональна держава, яка виникла у центральній Євразії у XIII ст. Одна з найбільших держав за історію людства і глобального суспільства планети Земля. На думку багатьох вчених здійснила великий вплив на розвиток не лише центральної Євразії і народів, які входили до складу цього суспільства, а й людства в цілому. Людство завдячує цій державі значним досягненням у сфері військової справи і публічної адміністрації, систем соціального захисту населення, транспорту і зв'язку, будівництва, торгівлі, науки і культури, філософії і релігії (розвитку світоглядних систем) та ін. Також судячи з усього саме в ординському суспільстві вперше набула масового поширення всесвітньовідома самоназва людей регіону: "козак" ("казак") у значенні, яке мабуть найкраще можна передати словосполученням "вільна людина по волі Божій".

Держава утворена Ордою - тобто Військом, або точніше Великою Ордою (Улуг Ордою, Великим Військом), Великою Ордою Степу (Великим Військом Степовим) - військово-адміністративною структурою, військом-державою, які були типовою формою організації людності Великого Степу того часу, хоч такого значного розміру подібне утворення досягло мабуть вперше. Допомогти зрозуміти про що саме йде мова сучасній людині може порівняння з наявними даними про життя і устрій правонаступників Великого Війська Степового - Війська Запорізького, Всевеликого Війська Донського, Казахської Орди, Ногайської Орди, Кримської Орди, Астраханської Орди, Казанської Орди та ін., в т.ч. даними про життя і устрій царства Руського (Російського) - в кінцевому рахунку основного правонаступника даного утворення.

File:Golden Horde 1389.svg

В сучасній науково-публіцистичній літературі, в т.ч. випущеній на Україні можна зустріти різні, часто протилежні точки зору на історію царства Ординського, інтеграцію Русі до його складу і процес його перетворення на царство Руське [1].

Виникнення Edit

thumb|Куликовська битва - визначна подія у житті царства Ординського, яка поклала початок поступового переходу центру влади в регіоні до Москви і перетворенню держави на царство Руське

Держава була утворена за традиційною для регіону (Великого Степу) схемою утворення держав, як багатонаціональних військово-адміністративних утворень, військ-держав. Степовик Темуджин, нащадок одного з давніх правлячих степових родів, коріння яких за місцевими народними переказами сягало ще часів древньої Великої Скіфії (період який по суті закінчився близько IX ст. від Р.Х.), зазнавши замолоду багато негараздів і поневірянь, побачивши на власні очі бідне, вбоге і безрадісне життя простих людей степу на фоні розкошів незначного прошарку населення вирішив змінити ситуацію, здійснивши революцію і побудувавши державу нового типу, яка б хоч на мінімальному рівні забезпечувала систему соціального захисту, а також захист базових прав і свобод людини, безвідносно до її походження, мови, віри чи майнового стану. Так Темуджину вдалося стати ханом (отаманом) невеликого війська-орди, до складу якого увійшли представники споріднених і прихильних до нього степових родів і підкорити своїй владі невеликий клаптик Степу. Але маючи перед собою більш далекоглядну ціль новий степовий отаман вирішив не зупинятись на досягнутому так як це зазвичай тоді робили його "колеги". Натомість він зібрав раду-курултай степових старійшин і отаманів (князів-ханів) регіону і виклав перед ними своє бачення ситуації. Чи в силу того, що він вже мав певну славу і силу, чи через те, що його слова виявилися дійсно переконливими в тих умовах, але після цієї ради він по суті був проголошений головним Отаманом-Ханом-Царем досить великого і різноплемінного степового Війська-Орди-Царства-Держави. Новий цар-отаман одразу зайнявся реформуванням свого війська-держави, залучаючи до цього всі відомі йому досягнення і спеціалістів у військовій і адміністративній справі того часу, перетворюючи його на потужну військово-політичну структуру, якій судилося назавжди перевернути долю людства і в першу чергу жителів центральної Євразії, заклавши підвалини тої досить складної системи суспільних зв'язків, яка в тій чи іншій мірі продовжує своє існування і донині. Досить згадати, що всі державні і військово-адміністративні структури, які будуть в подальшому відомі в центральній Євразії тісно пов'язані з цією багатонаціональною Державою, царством Орди, царством Ординським, зокрема, що важливо в контексті історії сучасної України - Військо Запорізьке (Гетьманщина, Держава Війська Запорізького), яка й стала основою новітньої української державності. Так само період прямого ординського намісництва в Києві і навколишніх землях, після розпаду в процесі ординського завоювання Великого князівства Руського став початком утворення на пограниччі Європи (західної Євразії) і Тартарії (центральної Євразії) нового козацького народу - народу україноруського, тобто українців.

Законодавство і судочинство Edit

Формально всі гілки влади у державі концентрувались в руках царя. Фактично ж утворили досить складну, заплутану і розгалужену систему царської адміністрації, яку можна порівняти з аналогічною системою царства Римського (Римської Імперії), яка побутувала в той час у Середземномор'ї та Європі чи системою управління царства Агарянського (Арабського Халіфату). Прогресивним моментом по відношенню до даних політичних утворень в царстві Ординському було те, що в ньому проголошувалась рівність всіх людей перед Богом, царем і законом незалежно від мови, походження чи віри, яку люди сповідують. З повним правом можна стверджувати, що толерантність до всіх вір, яка притаманна народам центральної Євразії (в т.ч. й руським-українцям) і є характерною ознакою козацького світогляду - йде саме з ординських часів.

З точки зору сучасних дослідників право царства Ординського є занадто "жорстоким", оскільки за більшість злочинів, серед яких обман, злодійство, перелюб та ін. було передбачене лише одне покарання - смертна кара. Але не треба забувати, що подібні норми були доволі поширеними у той час, особливо у середовищі степових родів, що знаходило своє відображення у їхньому звичаєвому праві. По суті Чингізхан просто впорядкував те, що було до цього, залишивши багато речей в т.ч. смертну кару - "так як є". Слід пам'ятати і те, що поступово еволюціонуючи суспільство центральної Євразії саме у складі царства Ординського поступово набувало більш цивілізованого вигляду.

Господарство Edit

thumb|150px|left|чумак у дорозі

міні|праворуч|250пкс|Збір податків у царську казну на Русі в період царства Ординського

Важливе значення для утворення і розвитку царства Ординського мала торгівля, яка давала прибутки царській казні у формі різноманітних податків, мит і поборів. На думку деяких дослідників торгові люди від самого початку відігравали велику роль у становленні нового царства, підтримуючи Чингізхана. Перед новим царем було поставлене завдання встановити контроль за торговими шляхами, забезпечити мир, закон і порядок на всьому протязі основної трансєвразійської торгової магістралі - Великого Шовкового Шляху. І новому царю з його командою це вдалося. Після того як завоювання було закінчене і в новій державі встановився необхідний мир і спокій по всім великим і малим торговим шляхам зі сходу на захід і з заходу на схід, з півночі на південь і з півдня на північ пішли численні валки і каравани. Торгувати дозволялося всім повноправним громадянам ординського суспільства, царським підданим - аби тільки податки справно платили. Саме в цей час руське купецтво, відоме ще з часів старої Русі, Великого князівства Руського з центром в Києві відкриває для себе нові, міжнародні ринки, проторює шляхи в Аравію, Індію і далекий Китай. Традиції і звичаї україноруського козацького чумацтва, які зберігались до середини XX ст. (прокладки залізничних доріг у Російській Імперії) теж почасти складалися саме в цей час і цих умовах.

Поряд із цим в царстві розвивалося землеробство, скотарство і різні види ремесел. Будувалися нові міста і села, відправлялися експедиції на пошуки незвіданих земель і нових торгових шляхів.

Конфлікт з Європою (Західною Євразією) Edit

200px|right|thumb|Центральноєвразійські, ординські козаки проти західноєвразійських, європейських армій в битві під Легніцою

thumb||300px|left|Велика Тартарія, центральна Євразія - землі царства Ординського, 1705 рік

File:Південно-Східна Європа 1684.JPG
File:Coat of Arms of Karelia.jpg
File:Coat of Arms of Finland.jpg

Від самого початку свого виникнення царство Ординське мусіло боротись за своє існування з іншими державами і регіональними наддержавними утвореннями того часу, зокрема з царством Римським (Римською імперією), яка в той час являла собою по суті федеративне об'єднання численних європейських держав, королевств і князівств і царством Агарянським (Арабським халіфатом).

З часом конфлікт з Європою (державами Священної Римської Імперії), яка почала прискорено розвиватись, а також царством Турецьким (Османською імперією), яке виникло на руїнах царства Римського вийшов на перший план. І європейські католицькі і близькосхідні мусульманські правителі бачили в царстві Ординському небезпечне утворення, яке становило загрозу їхньому світопорядку і системам цінностей, знецінюючи їх самим фактом свого існування і самобутньою системою цінностей ("всі люди рівні перед Богом, незалежно від їх віри"). Саме тому в тогочасних європейських джерелах ординське суспільство зображували як суспільство "язичників і єретиків", які не сповідують жодного закону і не підкоряються святому престолу (хоч серед підданих царства Ординського було чимало і християн, в т.ч. православних і мусульман, були також і євреї і буддисти і люди інших вір).

Після розпаду царства Ординського і входженні більшої частини його земель у склад царства Руського, яке стало згодом імперією Російською з відвертим європоцентризмом його правителів і їх найближчого оточення цей цивілізаційний конфлікт зіграв руйнівну роль, в першу чергу на духовному рівні, створивши у жителів центральної Євразії комплекс меншовартості по відношенню до Європи, її історії, культури і цінностей. Вирішення долі історико-культурного і місцевої самобутньої культурної традиції після утворення Російської імперії було віддане на відкуп людям можливо і місцевого походження, але з європейською освітою, вихованим в дусі європоцентризму, які просто не розуміли особливостей історії регіону, багатства і різнобарв'я місцевої духовної традиції. Негативне відношення до духовної спадщини українського народу, яке побутувало у вищих колах Російської імперії 17-19 ст. в цьому плані не є винятком.

Перетворення на царство Руське Edit

За даними історичних джерел, коли Орда підійшла до кордонів Русі до неї приєдналися частина тодішніх вільних степовиків-бродників (судячи з усього руських чи як мінімум руськомовних людей, які мали відношення до Великого князівства Руського), переважно степова голота, люди, які жили за законами степового народовладдя і які не дуже жалували тодішніх правителів Русі з роду Рюрика по цілком зрозумілим причинам. Однак, вже на перших етапах інтеграції Русі до складу царства Ординського були встановлені тісні зв'язки між представниками правлячих родів старого і нового, нащадками Рюрика і Чингіза, руські князі, які часто були також нащадками старих степовиків руських степів (половців) стали одружуватись з ординськими царівнами, а ординські царевичі з руськими князівнами. Звісно не треба забувати і про конфлікти руських князів з ординськими царями, які як правило закінчувались трагічно для руських князів (досить згадати мученицьку смерть Михайла Чернігівського), але все таки мирні, добросусідські і родинні стосунки в рамках одного суспільства почали переважати вже на ранніх етапах (як і в будь-якому відносно благополучному суспільстві, яке не хоче власної загибелі).

В цих умовах почало зростати значення Москви і її князів, згодом великих князів московських і всієї Русі. Ймовірно певну роль тут зіграли як вигідне розташування міста, мудра і далекоглядна, хоч і доволі жорстока політика його правителів так і родинні зв'язки з царями ординськими - так вже князь Іван Калита з часу правління якого починають історію розквіту і усилення Москви судячи з даних староруських літописів ординської епохи був по матері, князівні Білозерській, прямим нащадком правнуком царевича Сартака, праправнуком царя Батия і прапрапраправнуком засновника Орди і царства Ординського царя Чингіза і отже схоже мав достатньо впливу і поваги в умовах тогочасного суспільства, щоб уберегти розвиток свого уділу від зазіхань і апетитів ординських чиновників.

З того часу починається невпинний ріст Москви і пов'язаного з ним удільного князівства Московського і поступове перетворення останнього на Велике князівство Московське, яке таким чином фактично стало (і почало позиціонувати себе) одним з основних правонаступників старої Русі, Великого князівства Руського (Київського). Наступне випробування чекало Москву і Московське князівство в часи смути і початку розпаду Орди - після смерті останнього ординського царя удільного царства Джучі, його нащадка - царя Бердибека і посилення впливу на державні справи його зятя, ординського воєводи, князя Мамая. Як на це справедливо звертає увагу Вадим Кожинов в своїй праці "Історія Русі і руського слова", воєвода Мамай намагався реформувати Орду на основі нових принципів (щось схоже на виборність царя знатними родами) і фактично з своїми прихильниками створив нову, Мамаєву Орду, яка базувалася в Криму щоб згодом дати початок Кримському ханству і Війську Запорізькому. Намагаючись всіма можливими способами усилити свою владу воєвода Мамай за підтримки Європи і Туреччини організував похід на Москву (фактично на Русь) в якому він і його прихильники зазнали страшної поразки від русько-ординського війська очолюваного великим князем Дмитрієм Донським. Саме після цієї перемоги починається посилення Москви і перетворення її на новий економічний, політичний і військово-адміністративний центр занепадаючого царства Ординського і всього багатонаціонального регіону. В часи великого князя Івана Грозного нарешті відбувається формальне перетворення - державне утворення під назвою велике князівство Московське, яке формально ще визнавало зверхність царів ординських, проголошується царством Руським, перебираючи на себе роль державної структури, яка виражає і захищає інтереси всього величезного багатонаціонального регіону перед цілим світом: "царями на Руси называли ордынских ханов. Принимая царский титул, Иван IV подчеркивал равенство Русского государства с Ордой и его окончательную независимость."[2]

  1. http://www.e-reading.mobi/book.php?book=1013315
  2. http://www.1543.ru/school/books/Kacva_History_abitur/chap18.htm

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.