FANDOM


Сергій Геральдів син Роде - автор цього записника, житель Києва і громадянин Української Республіки.

Про себе Edit

Народився і живу в Києві. Нащадок старих україноруських козацьких селянських родів Київщини і Житомирщини, також маю трохи великоруського (Воронезька губернія), польського (Білорусь) і німецького (Сілезія) коріння. В дитинстві на моє формування вплинули україноруська козацько-селянська і великоруська культура, в т.ч. культура епохи радянського суспільства. З часом познайомився з іншими культурами світу, як сходу так і заходу. За освітою математик і філософ. Деякий час працював аналітиком.

Як філософ, цікавлюсь питаннями філософії, тобто пошуку істини (вирішення задач) в різних сферах людської життєдіяльності.

Зокрема цікавлять:

  • історія розвитку і життєдіяльність українського і глобального суспільств;
  • філософія історії і освіти, зокрема питання розвитку і перетворень, які відбуваються в освітньому просторі сучасної України в контексті перетворень, які відбуваються в цілому в глобальному суспільстві, їх пояснення у контексті соціальної філософії і філософії історії;
  • загальнолюдська, зокрема україноруська козацька філософія свободи;
  • історія Великої Скіфії, Великої Тартарії і царства Ординського (Монгольської імперії), Великої Росії і царства Руського (Російської імперії) і т.д., так само як і історія і життя будь-яких інших епох і спільнот, які мають відношення до історії і життя сучасної України і її суспільства, так само як і глобального суспільства, тобто загальнолюдського суспільства нашої планети, громадянами якого ми всі так чи інакше є від народження;
  • світогляд, погляди і віровчення (в т.ч. богословські, особливо у контексті порозуміння людей різних традицій, які нині існують на земній кулі) різних народів світу, громадян глобального суспільства, явище змішання мов у складі загальнолюдської мови (глобальний суржик) і т.д.;
  • родоводство (генеалогія), родоводи різних людей і представників різних регіонів у складі глобального суспільства, їх значення у контексті соціальної філософії і філософії історії;

Світогляд Edit

Поділяю погляди древньої народної україноруської філософії, що всі люди - козаки, вільні люди з волі Божої. Кожен козак, хоч не кожен має об тім знак. Всі люди від козаків ведуться, хоч деякі про це забули. Всі козаки - отамани (всі люди беруть участь в управлінні суспільством і прийнятті рішень, правда кожен на своєму рівні). Слава Богу, що ми - козаки.

Історія українського народу і царство Ординське Edit

Царство Ординське, яке нині на західний манер називають Монгольською імперію мені бачиться як багатонаціональна держава на зразок Радянського Союзу, з усіма її перевагами і недоліками. Серед недоліків - розпад Великого князівства Руського, серед переваг - побудова однієї з перших в світі системи соціального забезпечення, яка так чи інакше охоплювала всі верстви населення, безвідносно до походження, мови і віри людини.

Це надзвичайно важливий період з точки зору історії сучасної України, оскільки саме до цього періоду варто віднести формування початків сучасної української ідентичності у складі загальноруської - пряме правління ординських намісників на відміну від правління Рюриковичів у Північно-Східній Русі відіграло важливу роль.

Так само не розуміючи особливості цього періоду і історію ординського суспільства важко зрозуміти початки української народної козацької ідеї і пов'язаної з цим ідентичності, яка на певному світоглядному рівні об'єднує українців і інші народи центральної Євразії (царства Ординського). Саме ідея вільних людей з волі Божої, рівності всіх людей перед Богом незалежно від їх мови, походження і віровчення як свідчать численні джерела відігравала важливу роль у забезпеченні єдності суспільства царства Ординського (і українці, українські козаки стали її спадкоємцями нарівні з іншими народами регіону), а після його розпаду - вплинула на формування ідей сучасної демократії (землі і суспільство України, Речі Посполитої і Великої Русі у якості посередника теж зіграли тут свою роль), а також світоглядів народів Євразії і світу, зокрема слов'янських (українського, російського) і тюркських.

Також історія України епохи царства Ординського, так само як епохи царства Руського і Російської імперії і епохи Радянського Союзу так само як і історія епохи Речі Посполитої, очевидно показує нам, що ідея про побудову повністю незалежної України - це міф. Україна може бути незалежною і процвітаючою в контексті глобального суспільства лише в тому випадку, коли живе у злагоді з своїми сусідами, а це може бути лише тоді, коли і на сході (в центральній Євразії) і на заході (в Європі - Євразії Західній), панують добробут, мир і поважаються загальнолюдські цінності, права і свободи. Як тільки, не дай Бог, це порушується - з'являються умови для появи чергових імперій, імператорів, загарбників і разом з тим людей, які відновлюють порушений порядок у регіоні - як західних (Наполеон) так і східних (Чингізхан).

Історія царства Ординського також показує, що якщо в тому чи іншому регіоні світу відсутні нормальні умови для життєдіяльності і розвитку значної кількості людей (як це було в XII ст. у суспільстві Великому Степу) - чекай появи відповідних суспільних структур, які вирішуватимуть питання соціального забезпечення і розвитку силовим шляхом міняючи існуючу суспільну систему - на зразок Орди, Війська Запорізького чи РСЧА і т.д., усвідомлення цього факту показує наскільки важливий з точки зору добробуту і стабільного розвитку людства і глобального суспільства в цілому мир і добробут усіх без винятку регіонів, які входять до його складу, а не лише "обраних".

Чому українці - теж татари Edit

В розумінні європейців XIII-XVIII ст. величезний регіон, який ми зараз можемо назвати як центральна Євразія або Азія і який в ті часи знаходився у складі царства Ординського, а потім його основного спадкоємця царства Руського називався Велика Тартарія (Татарія), а його всі його мешканці відповідно - татари. Це підтверждують численні історичні документи, зокрема карти. Україна і прилеглі до неї землі серед іншого називались Тартарія Європейська. Таким чином, українці, так само як і представники інших народів, які входили до складу ординського суспільства, а отже мають право на ординську духовну спадщину, мають повне право називати себе татарами. Варто звісно пам'ятати, що в умовах тотальної європеїзації центральної Євразії і царства Руського у XVI-XIX ст. ординсько-татарська самоідентифікація серед простого населення регіону всіляко викорінювалась, в результаті його зберегли переважно найбільш консервативні і стійкі по відношенню до європейських впливів верстви населення регіону - в першу чергу тюркомовні люди, які сповідували не християнське, а мусульманське віровчення - предки сучасних татарських народів України, Росії і центральної Євразії, а також частково, у якості історичної пам'яті - жителі окремих, переважно степових і козацьких, регіонів України і Росії. Очевидно, що в нинішніх умовах, коли епоха тотальної і насильницької європеїзації часів самодержавства позаду є всі підстави переглянути своє відношення до української ординської спадщини, зокрема назв і самоназв людності, які зустрічаються в різноманітних документах тих часів.

Самоназви людей, які мають відношення до формування сучасного українського народу в різні епохи Edit

Щоб уникнути зайвих запитань, вважаю, що вільна людина може використовувати кілька самоназв одночасно, а не так як деякі вимагають - обирай або-або. Всі люди в кінцеву рахунку є представниками єдиного народу і історичної традиції - вільних людей світу. Особисто для мене позитивний зміст серед іншого несуть наступні назви і самоназви людей, які проживали на землях сучасної України і мають відношення до формування сучасного українського народу і отже тої спільноти, у якій я виростав і формувався: українці, руські, козаки, скіфи, татари, ординці, комуністи, націоналісти, православні, християни (крестьяни), мусульмани, євреї, буддисти тощо. В наш час на формування сучасних людей вже виказує вплив все вільне людство і його історія, що дає підстави розглядати і використовувати значну кількість самоназв людей різних народів світу, які несуть позитивний відтінок, як "свої" до деякої міри. Напр. "джентльмен" чи "демократ".

Відношення до війни на захист радянської влади на Україні, червоного козацтва і історії держави Україна Edit

До нинішнього часу в українському інформаційному просторі продовжується цькування радянських порядків і історичної традиції, народна боротьба на захист радянської влади у 1917-23 рр., часто з потакання західних і проєвропейських інформаційних ресурсів і проектів подається переважно як боротьба на захист тоталітаризму, хоч навіть поверхневий аналіз джерел показує, що народні прагнення, зокрема бажання волі і народовладдя на Україні нічим принципово не відрізнялися від Європи чи інших країн світу і реалізовували їх в т.ч. люди, які себе ідентифікували комуністами (в т.ч. більшовиками, анархокомуністами, есерами-комуністами, беспартійними) і червоними козаками. В центральній Євразії і на Україні в 1917-23 рр. точилася боротьба на захист радянської влади проти спроб створити на уламках старої імперії новий неоімперський порядок в регіоні. Одним із виявів цієї боротьби було звертання народних мас до старих українських ідей свободи і народовладдя виражених у понятті козацтва. До революції ця тема була під забороною, оскільки за імперськими законами козаками мали право зватися лише козаки реєстрові, записані до відповідних реєстрів. Разом з тим, на неформальному рівні, особливо у старих козачих регіонах і селах України продовжувала жити ідея, що всі українці, а то й всі люди - козаки, тобто вільні люди з волі Божої, які отже мають право на захист життя і свободи своєї і своїх близьких, в тому числі зі зброєю в руках. Тому по всій Україні тоді по селах стихійно формувались народні козачі загони, обирались чи самопроголошувались козачі сільські отамани і т.д. Саме це дало підстави історикам називати цей період - отаманщина. Цей період був дуже трагічний для жителів України і призвів до численних жертв, закономірно закінчившись посиленням центральної влади у державі, побудованій на принципі народовладдя. Але як би там не було, це був період, результатом якого стала перемога не монархії, а радянської влади, яка так чи інакше апеллювала до старих загальноруських і українських козацьких ідей народоправства, властивих нашому регіону. І червоне козацтво, тобто всі ті люди, які добровільно і послідовно захищали саме народну демократичну радянську владу, а потім розбудовували радянську Україну (УНР і УРСР), мають в сучасній Україні згадуватися добрим словом, адже сучасна Україна - прямий спадкоємець республіки, яка виникла і формувалася з 1917 року.

Одним з основних недоліків і помилок правління Центральної Ради, Гетьманату і Директорії, а також сил, що їх підтримали бачиться те, що формально, на словах проголошуючи народну владу, вони в ділі часто заперечували її найважливіші принципи, в деяких місцях відкрито намагаючись нав'язати свої порядки (звісно керівництво УРСР теж цим грішило), зокрема принцип моноетнічності ("Україна для українців") в суспільстві, яке в усі часи було багатоетнічним і мультикультурним, хоч і зі значною часткою українців. Результатом стало не скільки падіння, скільки реформування української держави, суттєві зміни у її керівництві і принципах побудови, при збереженні основної частки народу - основи будь-якої влади. Таким чином історія української незалежності мені бачиться як:

Розпад Російської імперії -> УНР -> УСРР (у складі Союзу) -> УРСР (у складі Союзу) -> сучасна держава Україна;

І отже фактичний рік української незалежності - це 1917.

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.