Отаман - старовинне українське слово для позначення керівника, вживалося в першу чергу жителями степової України (козаками).
Наші предки степовики козаки-християни мали багатий життєвий досвід, в т.ч. у сфері управління суспільством, що відбилося у понятійній системі, у віровченні і світогляді, у численних казках і приказках. Тут можна згадати і прислів'я "всі козаки - отамани" ("всі люди беруть участь в управлінні суспільством") і влучну класифікацію керівників (вибраний/наказний/самозваний, законний і незаконний, свій і чужий, сільський, хутірський, городський, десяцький, курінний, сотенний, полковий, кошовий, військовий та ін.), звертання, широко поширене у козаків-донців - "отамани-молодці" та ін. Також варто згадати, що головним і єдиним Отаманом всіх отаманів у козаків вважався сам Бог-Вседержитель, у козаків-християн Він же - Бог-Спаситель (Ісус Христос).