FANDOM


Орди́нське ца́рство[1] — одна з назв Монгольської імперії і улусу Джучі, яка йде з староруської літописної традиції. Царство в мові старої Русі вживалося у тому значенні, у якому в сучасній українській мові вживається слово імперія, а прикметник «Ординське» або в деяких випадках Татарське дозволяв виділяти дане державне утворення серед царств інших епох і народів (Римського, Вавілонського та іншого). Найбільш популярним даний термін був у східноруських князівствах, якій потрапили у підданство до Орди і фактично були включені у ординську державу на загальних підставах, але змушені були визнати ординських царів як своїх керівників, платити данину і служити службу.

Згідно з літописною традицією, яка відповідала реальному порядку речей, члени правлячої династії ділились на дві категорії — ординських царів і ординських царевичів, близько до яких стояли інші родичі, напр. царські зяті або гургени. Першим ординським царем вважався Чингіз, засновник Ординського царства, а всі його нащадки отримували від народження титул ординського царевича і потенційне право на престол. За законом встановленим царем Чингізом, нові царі мали обиратись на загальній сімейній раді. Але даний закон виконувався лише в перші кілька десятиліть по смерті Чингіза, потім його виконання стало неможливим, як через численні непорозуміння між його нащадками, які не могли дійти згоди ні по одному питанню, так і через їх багаточисельність або территоріальну віддаленість одне від одного. Тому вже через століття по смерті Чингіза ординське суспільство, формально вважаючись єдиним Ординським царством, фактично являло собою сукупність удільних царств різного розміру, кожним з яких правив той чи інший нащадок Чингізхана і претендувало ще кілька.

Приклади вживання поняття Edit

Приклад вживання поняття у книзі історика XIX ст. Полєвого: "Між тим Хан умовляв Голтяєва і Собакіна, просив у них пощади, обіцявся перезимувати мирно, віддавав у залог договору дітей, обіцяв, коли Бог пособить йому сісти знову на Ординське царство, берегти Русь, не вимагати з неї ні дані, ні виходу. Воєводи Московські ні на що не погоджувались, вимагали покори безумовної" [2]. Інший приклад, теж з XIX ст., "Досвід казанської історії старих і середніх часів" Петра Івановича Ричкова:"Згадуваний Лизлов у третій частині Скіфської Історії, у розділі I, називає сього Сартака Сеїном, тим самим, який місто Казань побудував; але ім'я Сеїн, по згадуваним обставинам, відповідно і перше заснування града Казані, найпаче отцю його, тобто самому Батию, належить. По ньому Ординське царство прийняв Боркай" [3]

Ординська Русь Edit

Тривалий час взаємовідносини руських князівств і Ординського царства було заборонено об'єктивно вивчати і освітлювати, судячи з усього з політичних мотивів. Їх розглядали винятково як "татаро-монгольське іго", тобто класифікували політику ординських царів по відношенню до Русі як винятково людожерську і загарбницьку, зовсім не звертаючи увагу на ті позитивні явища і зміни, які проявилися на Русі, в її духовному і господарському житті саме в ординський період. Поступово у цій сфері ситуація змінюється на краще - з архівів і бібліотек на світ з'являються численні дослідження, які раніше перебували під негласною цензурою влади, з цієї тематики захищаються дисертації та ін. Ось що напр. пише російський історик Олександр Никітін в своїй дисертації, яка стосується ординської епохи:"Дослідження пам'яток письма давньої Русі показує, що державність руських володінь Джучідів - це державність улусного типу. Древньоруські книжники використовували слово "улус" в тому ж значенні, що і монгольські та мусульманські автори. Північно-Східна і Північно-Західна Русь стали власністю спадкоємців Джучі. Відношення пожалування відтворили відносини союргалу навіть на рівні термінології. Тюркське позначення підданого "раба" (кул) стало зрозумілим прибічникам ідеї державного холопства. При цьому теза Б.Д.Грекова, О.Я.Якубовського, В.В.Каргалових про особливий статус Русі чингізідівських часів не знайшов підтвердження в джерелах. Принципи, які визначали збереження і розвиток староруської культури джучієвого періоду, були спільними для чингізідівських держав XIII-XIV ст." [4]

Ординське царство Edit

В староруських джерелах зустрічається Орда і Ординське царство, яке більше відповідає дійсності ніж назва Монгольська імперія. Пропоную перейменувати статтю на Ординське царство. Назва більш адекватна, оскільки ця держава була державою Орди, багатонаціонального Степового Війська, а не сучасного народу монголів. Це так само як Гетьманщина - держава Війська Запорізького. Ординська імперія (або по староруські - царство).

Приклади вживання:

Імхо, відновлення поваги до даного періоду цієї спільної для багатьох народів Великого Степу сторінки історії - це ключ до відновлення української самоідентифікації і правильного розуміння багатьох явищ українського менталітету, особливостей історії і суспільного життя, зокрема такого явища як козацтво. Всі говорять про звірства вояків Чингізхана забуваючи про такі речі як повернення справедливості, соціальний захист степової бідноти, рівність різних мов і віросповідань, розвиток міжнародної торгівлі і культурних зв'язків між різними державами і народами Степу у рамках Ординського царства від України до Китая. Адже Ординське царство для Степу це те саме що Священна Римська імперія для Європи. Hodzha 10:06, 22 липня 2011 (UTC)

А.Доманін. Монгольская империя Чингизидов Edit

Монгольскую империю Чингизидов иногда называют «степной империей». Название по сути неверное, ведь в период своего расцвета держава монголов простиралась от лесов Северной Руси до тропических джунглей Вьетнама. 95% жителей нового сверхгосударства оседло жили вне пределов степи – в горах, лесах, речных долинах и оазисах. И все же, если взять действительно главный стержень новой державы, то название это правильное. Степь сформировала весь образ жизни монгольских завоевателей, наложила свой властный отпечаток на их менталитет и культуру; гигантские степные просторы, словно костяк, скрепляли всю огромную империю. Нигде, кроме степи, монгол не мог чувствовать себя по-настоящему счастливым. И эта степь, породившая и взрастившая величайших в мировой истории завоевателей, по праву получила название Великой.



Велика Орда, Велике Військо Степове чи пізніша назва Монго́льська імпе́рія (старомонг. XV ст. Yeke Mongγol ulus — Велика держава Монголів; монг. Монголын Эзэнт Гүрэн, Их Монгол улс) — військово-політичне утворення (лат.імперія) на землях Великого Євразійського Степу (тобто Дикого Поля, в широкому розумінні цього терміну), середньовічна держава в Євразії, яке виникло у XIII ст. і контролювало найбільшу у світовій історії територію.

Велике Військо Степове було засноване степовим отаманом (воєначальником невеликого племені) Темуджином.

Велике Військо Степове (Орда, Велика Орда) Edit

File:Witsen - Tartaria.jpg

В стародавніх джерелах згадується саме Орда (старовинна назва війська серед жителів степу) і Ординське царство, тобто Військо - поїхав в Орду, приїхав з Орди, підкорився Орді, платив данину Орді, воював з Ордою і т.д. Монгол улус, так само як Монгольська імперія - більш пізні назви, походять з китайського (Таємний Переказ Монголів, Сокровенное сказание зберігся лише в перекладі на китайську в пізніх списках) і європейських джерел.

  1. З джерела (напр. того самого Переказу) відомо, що Військо формувалось для встановлення "Божої волі" ("волі Неба") - "справедливості" а по суті контролю, порядку у всьому Великому Степу, що йому на деякий час вдалося. В деяких джерелах Монг.імп. називається Степова імп., ан-но Військо можна назвати Степовим (щоб відрізнити від більш пізніш Військ або Орд які контролювали окремі регіони Степу - Золота, Кримська, Велика, Ногайська, Казахська Орди, Запорожське і Донське козачі Війська та ін. Маємо назву Велике Військо Степове (Велика Орда Степу).
  2. Стосовно Чингізхана використовувався стародавнє степове звертання до керівника - батько, батя (порівн. козаче батько-отаман), звичайно в ті часи на тій мові, якою він користувався (а якою саме він користувався достеменно не відомо, сучасна монгольська - лише одне з припущень).
  3. До Великого Війська Степового в часи Чингіза приймали всіх "вільних людей" (по суті тих же козаків) без розбору, аби не зраджував, добре воював і слухався старшину. Чимало Чингізових воєвод зробили вражаючу кар'єру, по суті піднявшись "з грязі в князі". Лише з часом, уже після утвердження Монгольского царства поступово все більшу роль стали відігравати родинні стосунки, влада зосередилася в руках Чингізідів, почався розвал і перебудова колишньої суспільної структури держави-Війська, чимось подібний до українського періоду Руїни (від Війська Запорізького до України-Малоросії).
  4. Землі Великого Війська - улус Великої Орди, аналогічно більш пізнє поняття землі Війська Запорізького, область Війська Донського.

Отже Велике Військо Степове можна розглядати як перше протокозаче утворення на землях Великого Степу, Чингізхана як козачого отамана, а час створення Великого Війська Степового (бл.1200 року) - початком Козаччини.

Таким чином можна припускати, що від Великого Війська Степового в тій чи іншій мірі ведуть свій початок такі утворення як Золота (Велика) Орда, Кримська Орда, Ногайська Орда, Казахська Орда, Калмицька Орда, Військо Запорізьке Низове, Всевелике Військо Донське та ін.

Одна з важливих причин розколу - розбіжності у вірі. Первісно у Великому Війську, так само як і у Золотій Орді зберігалася свобода віросповідання. Як тільки вона зникла - почався розпад Орди, на основі неї виникли переважно мусульманські - Кримська і Ногайська Орди, переважно буддійські - Калмицька Орда і християнські (православні) козацькі Війська.

Джерела Edit

  1. Татищев, История Российская. - http://www.litru.ru/br/?b=86795&p=31: "В тот же год князь великий Иоанн Данилович пошел в Орду, а с ним князь Константин Михайлович тверской. В тот же год был мятеж в Новгороде, и ограбили крамольники многие дворы. В тот же год пришел из Орды князь великий Иоанн Данилович и возложил гнев свой на новгородцев, прося у них серебра закамского, и за то взял у новгородцев Торжок и Бежецкий Верх."
  2. Повесть о Петре, царевиче Ордынском - http://bibliotekar.ru/rus/62.htm
  3. Сказание о молодце и девице - "служил есми царю в Орде, королю в Литве" - http://old-ru.ru/08-34.html
  4. Создание Великой Орды - http://www.pravoslavie.uz/Vladika/Books/Turk/V.htm
  5. "Формы «Златая Орда», «Великая Орда Златая», по-видимому, являются русской калькой с более ранних восточных определений Сыра Орда в значении «Золотая Орда» и Орду-и Заррин-и бузург — «Большая, или Великая, Золотая Орда», применявшихся, как правило, для обозначения центральной ставки правителя государства. " - http://www.istrodina.com/rodina_articul.php3?id=868&n=48
  6. Михайло Тверський поїхав саме в Орду, а не в Монгольську імперію
  7. Сокровенное сказание монголов, сохранившееся только на китайском языке в поздних списках и заново переведенное на монгольский (современными словами) - http://altaica.ru/SecretH.htm, http://altaica.ru/SECRET/Palladij_1866.pdf, некоторые ставят под сомнение его подлинность.
  8. Літописи:

"Год 1494. “Октября прииде из Волох Иван Андреевич Субота Плесчеева, а из Крыма Константин Заболоцкий; а шли Полем, и грабили их на Поле татарове, ординские казаки”.

Год 1501. Июля в 11 день азовские казаки Угус-Черкас да Корабай пограбили на Поле на Полуозоровском перелеске великаго князя послов князя Федора Ромодановского да Андрея Лапенка, и Андрей тамо и скончался, и гостей многих пограбища” ."

Велике Князівство Руське Edit

Вплив Монгольської імперії на подальший розвиток Великого Князівства Руського історики оцінюють як неоднозначний. З одного боку, було зруйновано старий суспільний уклад, знищено його верхівку, зруйновано практично всі великі укріплені міста-фортеці на землях Русі і т.д. Але разом з тим, у клану Рюриковичів, нащадків колись запрошеного полянами князя Рюрика, було відібрано значну частину влади у суспільстві Русі, яку вони узурпували протягом кількох століть. Їх місце зайняли інші, переважно боярські роди, які теж були вихідцями з цих земель і нащадків яких потім можна було побачити серед керівників Великого Князівства Литовського, Великого Князівства Московського, Речі Посполитої, земель Війська Запорізького та Російської імперії. Прихід монголів полегшив життя найбіднішим прошаркам Русі (смердам, залежним селянам і голоті українських степів), яким було значно зменшено податковий тягар і які стали платити данину (ясак) безпосередньо у ставку Великому Хану. Також від податків було звільнено усі без винятку релігійні заклади (церкви, монастирі), що сприяло зростанню їх впливу на суспільне життя і подальшому поширенню християнства на руських землях. Також за часів Монгольської імперії значно виріс об'єм торгівлі з країнами Сходу, східні товари стали доступні широким прошаркам населення, а не лише князівській верхівці, саме на ці часи припадає зародження чумацтва в тому вигляді, у якому його потім знали на протязі XVI-XVIII ст. Служба у Великому Війську Степовому (Орді) і контакти з багатьма народами Великого Степу значно змінили погляди людей Русі на військову справу, науку, релігію, географію тощо.

Джерела Edit

Примітки Edit

  1. Никитин Александр Николаевич. Улусная система в памятниках письмнности имперских центров чингизидских ханств в древней Руси. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. Работа выполнена на кафедре отечественной истории Древнего мира и Средних веков Историко-архивного института Российского государственного гуманитарного университета. Москва, 2006 г. «Исследуется династический аспект идеи ордынского царства.»
  2. История русского народа. Полевой Н. А. 1829.
  3. http://books.google.com.ua/books?id=wXdGAAAAYAAJ&pg=PA34&lpg=PA34&dq=%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%8B%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5+%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE&source=bl&ots=UmOZbRcgxB&sig=XeG4EeuIZyWvDQZ-TnITYBLOBjw&hl=uk&sa=X&ei=6KnXT6S-BKWB4gSn0_2LAw&ved=0CFkQ6AEwBTgU#v=onepage&q=%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%8B%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5%20%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE&f=false
  4. Никитин Александр Николаевич. Улусная система в памятниках письмнности имперских центров чингизидских ханств в древней Руси. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. Работа выполнена на кафедре отечественной истории Древнего мира и Средних веков Историко-архивного института Российского государственного гуманитарного университета. Москва, 2006 г. "Исследуется династический аспект идеи ордынского царства."

Книги Edit

  • Р. Ю. Почекаев. «Цари ордынские» — Санкт-Петербург. Евразия. 2010

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.