Коммуніст - прихильник коммунізму, вчення про радянську владу (на що напр. посилався в своїх виступах товариш Ленін, використовуючи гасла на зразок "коммунізм це радянська влада плюс електрифікація всієї країни"[1]), а також про суспільні основи будь-яких форм власності і господарювання [2], а також продуктів людської праці, часто - прибічник проведення реформ, які б законодавчо закріпили догмати коммунізму (принципи радянської влади), а також часто (але далеко не завжди) член однієї з комуністичних партій чи організацій світу.
Існування в світі різних напрямків коммунізму і коммуністів з різними поглядами очевидно пов'язано з різним розумінням ними як шляхів і методів створення та утвердження радянської влади (напр. по добровільній згоді громадян чи шляхом диктатури і насилля), так і різних трактувань самої радянської влади, тобто управління суспільством за допомогою рад різних рівнів (або аналогічних їм суспільних структур самої радянської влади, тобто управління суспільством за допомогою рад різних рівнів (або подібних їм суспільних структур під іншими назвами). Саме нерозуміння і небажання це розуміти, невміння знайти згоду і способи поєднання різних трактувань комунізму, ймовірно і стало однією з причин громадянської війни 1917-23 рр. і суспільної кризи 1917-39 рр. в центральній Євразії, коли різні групи комуністів по різному сприймали і будували радянську владу; що в кінцевому підсумку вилилось в культ особистості і диктатуру верхівки однієї комуністичної партії.
Дійсність[]
В СРСР з 1920-х років органи влади офіційно нав'язували ідеологію, згідно якої коммуністом міг вважатися лише той, хто належав до Коммуністичної Партії СРСР (РСДРП(б), ВКП(б), а потім і КПРС). Але в дійсності значна частина населення СРСР в той період вважала себе комуністами, прихильниками радянської влади, не будучи ні в одній партії і часто знаходячись в опозиції до неї і керівництва країни. В селах Лівобережної України напр. в таких випадках казали про "комуністів" (прибічників вчення) і "партійних" (членів партії). В інших суспільствах "соціалістичного блоку" схоже існувала схожа ситуація.
Для багатьох комуністів тих часів коммунізм означав не більш і не менш як управління суспільством на виборних, громадських засадах, тобто радянську владу, а не владу монарха чи буржуазії (класа крупних власників), часто комуністи в народному розумінні це були просто прибічники радянської влади на противагу прибічників монархії, білих офіцерів чи націоналістів. Як правило вони себе саме так (навіть члени партій) і позиціонували, не вдаючись в більш детальне обговорення своїх поглядів. Зокрема до подобних комуністів можна віднести багатьох учасників Тамбовського повстання, які виступали за радянську владу без більшовиків, так само як і значну частину населення радянського суспільства, прибічників радянської влади, які після завершення громадянської війни повернулись до мирної праці і в партію ніколи не вступали. Таку популярну, народну точку зору на комуністів, комунізм і радянську владу підтверджує навіть сам Володимир Ленін у своїх промовах, стверджуючи, що "комунізм - це радянська влада плюс електрифікація всієї країни". З другого боку варто зауважити, що для частини народу радянська влада і комунізм розглядались як дві окремі речі, під комуністами розумілись комуністи-більшовики, на що вказує популярне гасло - "за радянську владу без комуністів".
Комуністи-більшовики[]
Template:Quote
Template:Quote
Комуністи, які були членами або прибічниками РСДРП(б) (потім - ВКП(б) и КПСС) - політичного руху і організації, які в процесі і по закінченню громадянської війни проголосили курс на встановлення радянської влади шляхом насилля, через "диктатуру пролетаріату", фактично диктат своєї політичної організації. Після встановлення влади фактично узурпували поняття "комуніст" і "комуністи" відносячи їх виключно до власного трактування вчення про радянську владу і його прибічників. Багато сучасних людей, незнайомих з питанням називають комуністами виключно цю спільноту комуністів. При всьому критичному відношенні до даної комуністичної спільноти, неможливо не відмітити той факт, що його представники, нарівні з іншими комуністами центральної Євразії в першій половині XX ст. внесли величезний вклад в поширення і утвердження в регіоні ідей вільної радянської влади, влади всіх вільних людей праці, незалежно від їх віри, мови чи походження.
Анархічні комуністи[]
Template:Quote
[[Файл:Kropotkin2.jpg|thumb|150px|right|Петро Кропоткін — анархо-комуніст україноруського козацького походження]]
[[Файл:Machno.jpg|right|150px|thumb|Нестор Махно — анархо-комуніст україноруського козацького походження]]
До одного з напрямків комунізму народ фактично відносив також анархічний комунізм, його прибічники також називали себе комуністами (щоб відрізнити себе від більшовиків, членів і прибічників РСДРП(б) — анархо-комуністами), особливо до і в роки громадянської війни, до захоплення влади і встановлення у регіоні диктатури «пролетаріату» представниками РСДРП, заборони представникам інших суспільних партій, організацій і рухів носити назву «комуніст». Представники анархічного комунізму зробили важливий вклад у встановлення робітично-селянської влади в центральній Євразії, особливо на Україні і в Сибіру, про що в подальшому було заборонено згадувати. В останні роки громадянської війни, а також тривалий час після цього, в 1920-30 рр. деякі анархічні комуністи продовжували за допомогою різних методів боротися проти диктатури РСДРП (перейменованої на ВКП(б)), за що вони і члени їх сімей жорстоко репресувались.
Із спогадів В. Ф. Білаша, начальника штаба партизанської анархічної комуністичної армії батьки Махно: «К 1905 году в Гуляйполе назревала революционная ситуация. Настроение было революционно-боевое. Нам очень нравилась программа анархистов-коммунистов за то, что они активно наступали на капиталистический строй, минуя програму-минимум и буржуазную революцию и обещали в ближайшее время свободу, равенство, отсутствие власти (т.е. отсутствие прослойки паразитов), самоуправление. И как гарантии к программе призывали к террору над чиновниками царского государственного аппарата и эксплуататорам, к насильственной социальной революции, ближайшей высшей ступенью которой будет анархический коммунизм», «боролся против угнетателей, против царя и его холуев, за свободу и коммунизм» (останнє слово козака Прокопа Семенюти, яке він зробив перед стратою, 28 липня 1908 года в Гуляйполі).[3]
Серед найвідоміших представників анархічного комунізму, які мають відношення до України, варто назвати князя Петра Кропоткіна (прямий нащадок козацького отамана Сулими) і Нестора Махна — двох найбільш відомих в Україні і у світі представників анархічного комунізму.
Беспартійні, народні комуністи[]
Template:Quote
дід Ничипор - приклад беспартійного комуніста, прихильника радянської влади з простого народу із фільму "Весілля в Малинівці"
Протокол засідання "Кругу Спасіння Дону", на якому було заборонено називатись козаками тим донцям, які підтримали радянську владу. 01.05.1918 частина 1
Протокол засідання "Кругу Спасіння Дону", на якому було заборонено називатись козаками тим донцям, які підтримали радянську владу. 01.05.1918 частина 2
Звичайні громадяни, які повністю або частково прийняли ідею комунізма як народної радянської влади в кінці XIX і на початку XX ст., піднялись на її захист в роки громадянської війни і брали участь у її становленні після війни. Як правило кожен з них мав власне бачення і трактування комунізму, саме ці люди, комуністи з народу, які самі себе так визначали, сформували досить суперечливий, проте життєвий, народний, радянський, "комуністичний" світогляд кількох поколінь радянських громадян, в якому знайшлось місце і повазі до справжньої, ідеальної радянської влади і презирству до жорстокості і несправедливості керівників країни (партійних комуністів, комуністів-більшовиків) і насмішці над поглядами і рішеннями тих, хто по їх волі був проголошений "вчителями" і "основоположниками вчення" (Леніна і Сталіна), що знайшло вираз навіть в народній творчості.
В 1920-х роках багато подібних беспартійних були примушені вступити до лав ВКП(б), в 1930х - багато з них були виключені і репресовані у тій чи іншій формі. Нерідкими були випадки, коли саме комуністи, бувші червоні партизани, ставали на чолі антиурядових повстань в 1930х роках, особливо в козачому краї - на Україні, Дону, Кубані, в Сибіру [4].
Саме беспартійні (а з 1930х років - також виключені з партії) комуністи складали основну масу комуністів в рамках радянського суспільства. Саме вони як прості радянські громадяни зробили основний вклад у розвиток науки, освіти, промисловості і армії радянського суспільства цього періоду, свого суспільства.
Приклади спогадів звичайних радянських громадян:
- "— Комуніст? — запитав він.
Батько, гордо розправив плечі, стояв у трьох метрах від начальника поліції - босий, без полушубку, із слідами побоїв на обличчі. — Беспартійний комуніст я,— сказал він з визовом, гордо.— А ти — гад фашистський!" [5]
- "Вашингтон належав до так званого "нетитулованого дворянства", тому, що в радянський час називалось "беспартійни комуніст"."[6]
В певному сенсі протиріччя між партійними і беспартійними комуністами нагадує протиріччя між реєстровими і нереєстровими (вільними) козаками, яке існувало у суспільстві центральної Євразії (Україна, Росія, Казахстан) на протязі XVI-XX ст. В цій боротьбі за назву і волю висувалась схожа аргументація - реєстр проти власної незалежної думки, партійні так само як і реєстрові відстоювали необхідність зосередження влади у власних руках, в той час як беспартійні як і нереєстрові - ідею, що влада належить виключно народу. В деякому сенсі можна навіть стверджувати, що комуністи нарівні з прибічниками інших суспільно-політичних вчень XIX-XX ст. стали продовжувачами і виразниками справи центральноєвразійського козацтва, вільних людей центральної Євразії минулих епох, взявши участь у політичній боротьбі за народні права і свободи, як по духу так і по походженню (багато центральноєвразійських комуністів, особливо беспартійних, народних були прямими нащадками козаків - споконвіку людей громади і прихильників громадських способів управління).
Комунізм і віра[]
Хоч в трактуванні багатьох послідовників вчення, комунізм тісно пов'язувався з матеріалістичною філософією, а отже безбожжям (атеїзмом), в дійсності в СРСР багато комуністів, особливо беспартійних, які розуміли комунізм не більш і не менш як вчення про народну радянську владу, як правило не були в партії, спокійно поєднували віру в Бога і ідеали комуністичного вчення - вчення про майбутнє загальнолюдське суспільство загальної свободи, рівності і братства, яке засноване на участі всіх членів суспільства в управлінні суспільними справами. Більшість комуністів, які підтримали революцію 1917-23 рр. так чи інакше були віруючими (християнами, мусульманами, іудеями), масове поширення безбожжя серед підростаючого покоління відноситься до епохи 1930-х років.
Прикладами православних комуністів можуть бути наприклад червоний козак, командир РСЧА Борис Мокійович Думенко, не знявший хреста, або син Михайла Коцюбинського Роман, за деякими даними хрест продовжував носити і Семен Михайлович Будьонний. Значна частина населення Радянського Союзу, навіть по другому перепису 1930х років назвала себе віруючими.
З іншого боку, багато комуністів проявили себе як безбожники. Серед них Володимир Ленін, який демонстативно зняв хреста чи Йосип Сталін, в часи керівництва якого проводились масові репресії проти релігійних громад, знищувались храми і святині, нарушались заповіді. Варто також згадати численних мучеників за віру, священників і звичайних віруючих, які загинули від рук комуністів, в т.ч. напр. діда Зої Космодем'янської.
См. також[]
- Комунізм
- Атеїзм
- Християнство
- Мусульманство
- Іудаїзм
Джерела[]
Примітки[]
- ↑ "Коммунизм есть советская власть плюс электрификация всей страны" (В.И.Ленин. Речь «Наше внешнее и внутреннее положение и задачи партии» на Московской губернской конференции РКП(б) 1920 года)
- ↑ "Производство без собственности невозможно, потому что оно предполагает присвоение предметов, необходимых человеку. Без такого присвоения теряется смысл самого производства. Поэтому независимо от того, существует или не существует на данной ступени развития общества правовая защита собственности, отношения собственности всегда имеют место как реальные экономические отношения. Общества без собственности никогда не было и не будет. Формы собственности не вечны. Они изменяются вместе с развитием производительных сил." http://www.ard-checchi.kg/economics/1402-revolyucionnyy-perevorot-proizvedennyy-k-marksom-i-f-engelsom-v-politicheskoy-ekonomii.html
- ↑ * Дороги Нестора Махно. А. В. Белаш и В. Ф. Белаш — спогади про встановлення радянської влади на Україні, вживаються поняття «комуніст-більшовик» і «анархо-комуніст».
- ↑ [http://zhnyva33.narod.ru/part3.html#b14 Роберт Конквест. Жнива скорботи. Частина 3
- ↑ [http://bibliotekar.ru/rusOrlyata/5.htm Партизанский отряд. И с победой вернулся домой. Иван Васюк
- ↑ [http://bioserge.narod.ru/wash_george.html © BioSerge™ · Особенности характера "отца нации", Джорджа Вашингтона
Ссилки[]
- КОММУНИСТ-ЭСЕР-КОММУНИСТ:ГРИГОРИЙ СЕМЁНОВ КАК ЗЕРКАЛО БОЛЬШЕВИСТСКОЙ ПОЛИТИКИ
- Дороги Нестора Махно. А.В.Белаш и В.Ф.Белаш - воспоминания о становлении советской власти на Украине, употребляются термины "коммунист-большевик" и "анархо-коммунист".
- http://www.ateism.ru/duluman/mirrelcom02.htm
- http://velsat.net/otnoshenie.html
- http://ua-left.narod.ru/buharin.htm
- http://pobeda1945-art.ru/gal5/books/biblio_11/H1-T.htm
- http://free-people.pp.ru/stati-o-kommunizme/index.php
- Термин "беспартийный" в словаре Ожегова