Книга Казок, Заміток і Коментарів
Advertisement
File:Paveldybenko.jpg

червоний командир Павло Дибенко

Дибе́нко Павло́ Юхи́мович (*16.02.1889 — †29.07.1938) — радянський військовий і державний діяч, комуніст-більшовик україноруського козацького походження [1], член ВКП(б) з 1912 року, один із керівників жовтневого перевороту в Російській імперії, перший наркомвійскмор країни Рад, один з організаторів радянського уряду Української Республіки (УНР, яка потім стала УСРР і УРСР) у Харкові і підпорядкованого йому війська (полків українського червоного козацтва і РСЧА в цілому)

Командарм 2-го рангу. Арештований у роки сталінського террору і ростріляний за звинуваченням в участі у «троцкістській змові», як і більшість відомих радянських діячів українського походження 1920-30х рр. Добрий оратор і вмілий організатор, ще в царській армії заслужив авторитет серед простих солдатів і матросів, серед яких проходив службу. Мав власну життєву позицію і власне бачення радянської влади, про що свідчать його спогади, в яких досить критично ставився до Леніна і інших партійних діячів.[2], а також численні факти з його життя, напр. співпраця і конфлікт з Нестором Махно, чи навіть розрив з коханою жінкою, Олександрою Домонтович.

File:Павло Дибенко Нестор Махно.jpg

Павло Дибенко і Нестор Махно - учасники війни за радянську владу в Україні, командир і отаман

Учасник штурму Зимового Палацу, саме завдяки його авторитету і принциповій позиції, близько 10 000 матросів взяли участь у цьому штурмі, за підтримки кількох кораблів імперського ВМФ, в т.ч. легендарного крейсера Аврора, які стали на рейді і обстріляли Зимовий палац.

Сім'я[]

File:Дибенки Павло Олександра 2.jpg

Павло Юхимович і Олександра Михайлівна Дибенки

File:Дибенки Павло Олександра 1.jpg

Павло Юхимович і Олександра Михайлівна Дибенки

File:Дибенки Павло Олександра 3.jpg

Павло Юхимович і Олександра Михайлівна Дибенки

Судячи з прізвища - нащадок однієї з гілок старого українського козацько-селянського роду Диб, представники які згадуються на Киїщині, Полтавщині, Чернігівщині, Черкащині, Дніпропетровщині у XVIII-XIX ст., серед козаків і селян, закріпачених козацьких нащадків, в т.ч. в реєстрах Переяславського полку Війська Запорозького, звідки судячи за все Диби і Дибенки і ведуть своє походження.

Батько - Юхим Дибенко, брат - Федір Юхимович Дибенко. Жінка - Олександра Михайлівна Домонтович, по першому чоловіку - Коллонтай, з роду князів Домонтовичів, однієї з українських козацько-старшинських гілок Рюриковичів, відома революціонерка.

Життєпис[]

File:Дибенко Павло Юхимович 1.jpg

Командарм 2-го рангу П.Е.Дибенко

Під час Жовтневого перевороту в Росії командував червоними загонами в Гатчині та Червоному Селі, заарештовував генерала П. М. Краснова. На II Всеросійському з'їзді Рад увійшов до складу Ради народних комісарів у якості члена Комітету з військових і морських справ.

До березня 1918 — народний комісар з морських справ.

У лютому 1918 командував загоном моряків під Нарвою, був розбитий і здав місто, біг до Самари, за що у травні 1918 відданий під суд, але виправданий, і виключений з партії (пізніше з'явилася легенда про його перемогу над німцями, що зв'язувала цю перемогу з встановленням свята День Радянської Армії).

Влітку 1918 сховався в Україні.

У серпні 1918 року був заарештований, але в жовтні обміняний на полонених німецьких офіцерів.

З листопада 1918 року Дибенко командир полку, бригади, групи військ, дивізії.

З весни 1919 року командувач Кримської армії і нарком по військових і морських справ Кримської радянської республіки.

У 1919—1920 роках командував з'єднаннями під Царицином і на Кавказі. Дибенко стає командиром 1-ї Задніпровської Української Радянської дивізії. Дивізію склали багатотисячні загони найвідоміших в Україні партизанських отаманів — Никифора Григор'єва і Нестора Махна. (3.3-11.5.1920) начдив 1-ї кавказької кавалерійської дивізії. (28.6-17.7.1920) начдив 2-й Ставропольсклй кавалерійська дивізії імені М. Ф. Блінова

Під загальним командуванням М. М. Тухачевського, Дибенко на чолі Зведеної дивізії був одним з керівників придушення Кронштадтського повстання (1921).

Брав участь у придушенні селянського повстання в Тамбовській губернії.

Пам'ять[]

В Сімферополі, у сквері імені 200-річчя Сімферополя, Павлу Дибенку встановлений пам'ятник. В Києві його іменем названо вулицю.

Джерела[]

Примітки[]

Книги[]

Посилання[]

Template:Mil-bio-stub

Категорія:Радянські воєначальники Категорія:Учасники Першої світової війни Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії Категорія:Народились 1889 Категорія:Померли 1938 Категорія:Персоналії за алфавітом Категорія:Страчені військовики

Advertisement