FANDOM


Життєвий шлях червоного козака Кузьми Павлова сина Бублика почався в селі Капустинці в старовинній україноруській православній християнській козачій родині, родині простих реєстрових християн Полтавської губернії Російської імперії.

В метричній книзі церкви на честь святої Трійці села Положаїв, до приходу якої належали жителі села Ташань (родичі по матері новонародженого козака) є запис про хрещення Кузьми, датований 2 листопада 1901 року, в якому вказано, що він народився 1 листопада, а охрещений 2 листопада 1901 року. Батьки охрещеного - села Капустинець Пирятинського повіту крестьянин (християнин) власник Павло Федотов Бублик і законна жона його Єлизавета Андрієва, обидва православні. Восприємники при хрещенні - села Ташані крестьянин (християнин) власник Іван Павлов Карнарук і дівчина крестьянка (християнка) Варвара Андрієва Кужільна.

З старого україноруського козацького роду, нащадки якого нині живуть по всій Україні, Росії і світу, частина представників якого в XVIII ст. в Російській імперії була переведена в кріпацький стан - типова ситуація для Української Русі, особливо старих козацьких регіонів того часу, тобто цілком типова селянська родина Полтавщини (село тоді відносилось саме до Полтавщини) свого часу. Можливо, що саме усвідомлення цього факту, а також виховання в середовищі корінного україноруського козацького села з його духом вольниці, належність до незаможної селянської родини вплинуло на вибір подальшого життєвого шляху і прихильність до ідеї народоправства, вільної радянської влади і українського червоного козацтва як і у багатьох його однолітків з цього ж регіону України (обставини призову Кузьми у червоне козацтво достеменно невідомі, але в цілому в сім'ї (молодші брати Кузьми, на відміну від батька, який ставився більш критично) схвально ставилися до радянської влади, вважаючи, що попри всі недоліки її реалізації руками конкретних партійних керівників, вона принесла українському народу визволення, державність, закон і порядок).

Наймит старого поміщика Бухановського - мудрої і шанованої людини в окрузі. В підлітковому віці деякий час служив при старому пану, читав йому вголос книжки, так як той недобачав. Так і вивчився грамоті.

В підлітковому віці багато побачив з життя останніх років Російської імперії і громадянської війни, яка слідувала за цим - війну, злидні, брехню і облуду вищих керівників Імперії і т.д. і т.п. Досить сказати, що в 1916 році на фронтах першої світової війни загинув хрещений батько Кузьми, україноруський козак Іван Павлов Карнарук з простого сільського реєстрово-крестьянського роду. Мабуть вплинули на світогляд Кузьми і події громадянської війни і боротьби за народовладдя 1917-1923 рр. Маючи змогу спілкуватись з безспосередніми учасниками і жертвами подій цього часу мав чимало інформації, щоб зробити свій власний вибір у житті - і зробив, підтримавши червоних козаків, а не денікінців чи петлюрівців.

Приймав участь у роботі просвітянського гуртка художньої самодіяльності у селі Капустинці, збереглася світлина з зображенням членів гуртка, датована травнем 1917 року (Кузьма Бублик - крайній зліва в нижньому ряду):

Судячи за все як справжній козак, вільна людина по волі Божій, зваживши всі за і проти добровільно зробив свій вибір - на користь захисту досягнень революції і підтримки нових форм народовладдя під червоними прапорами, як і велика кількість людей регіону у цей нелегкий час.

В 1920-1923 рр. брав активну участь у розбудові структур народовладдя під червоними прапорами в регіоні, зокрема розбудови системи КСМУ (Комуністичного Союзу Молоді України).

В 1924 році брав участь у II-й Коростенській окружній конференції КСМУ.

В 1924-1925 рр. служив у червоному козацтві Віталія Примакова, навчався у школі червоних старшин в Ізяславі. Загинув під час навчань, при стрибках через перешкоду (кінь двічі не хотів стрибати через перешкоду, на третій стрибнув і підімнув його під себе). Коли його ховали, його кінь за давнім козацьким звичаєм ішов за гробом1 і, за спогадами очевидців, з його очей котилися сльози. Подія була висвітлена в газеті. Похований в Ізяславі.

В батьківській хаті довгий час висів його портрет на півстіни, який потім був переданий в місцевий краєзнавчий музей:


Прим.:1 "Козака несуть і коня ведуть, кінь головоньку клонить...". "При проводах казака в последний путь за гробом шел его боевой конь под черным чепраком и притороченным к седлу его оружием, а уже за конем шли близкие" (http://kazakii.ucoz.ru/index/kazak_i_kon/0-23) -


Замітка у краєзнавчому музеї села Капустинець Edit

Бублик Кузьма Павлович, народження 1901 року, уродженець села Капустинець. У 1920-1922 році працював членом Полтавського губкому комсомолу та членом редколегії журналу "Слава труду", працював секретарем губпрофспілки "РОБЗЕМЛІС". В 1923 році працював в Коростенському окружкомові комсомолу. З 1923 по 1925 рік служив у червоному козацтві. Загинув в час виконання службових обов'язків.

Замітка в газеті "Через бар'єр" Edit

Вже скінчились заняття. Зараз одбой. Начклуб Бублик на невеличкій на зріст, карій "Гальці" хоче перескочити через найвищий бар'єр; що зветься "гробом". Нервується. Разів десять посилав Гальку - не хоче йти, а соромно не перескочити. На всіх спортвиступах брав призи, а тут ...

Правда, недавно зроблений "гроб" занадто високий. Мало хто в дивізіоні зможе перескочити, а все ж ...

- Ну, Галочка, Галка ... пішла ... - вже покрикує на коня. Від'їхав знову назад. Здавив острогами коня, взяв міцно повід.

- Прямо.

Козаки, що, скінчивши заняття, ще не пішли до касарні, пильнують. Галопом пішла Галька. Перед бар'єром задержались на мить. Хоче звернути, але остроги та повід не пускають. Скочила. Та не так як слід. Не перенесла й передніх ніг. Перевернулась у повітрі ... Курява ... Підбігли козаки. Лежить тов. Бублик, не ворушиться. Підпели ... Одразу з рота, носа побігла кров. Стало жовтим таким обличчя. Прибіг вартовий фельдшер, понесли до лікаря. Ті, що несли, вернулися через кілька хвилин сумні.

- Ну що?! - з усіх боків.

- Вмер. Одразу - ж ...

Смерть тов. Бублика схвилювала всіх. Його розуміли, любили козаки. Сам селянин з Полтавщини, він знав селян, умів підійти до козаків, говорити з ними. Партієць і старий комсомолець тов.Бублик вже в 1921-22 роках відповідальний комсомольський робітник на Полтавщині. Секретар повітового комітету КСМ.

Призив до Червоної армії 1901 року... Тов. Бублик червоний козак... Його дуже хутко вважають за зразкового козака. Він найкращий строєвик. Призначили помічником командира чоти...

Завжди, чи в холодній касарні в рідкі хвилини відпочинку, чи на уборці коней, чи на заняттях, тов. Бублик не тільки гарний строєвик-козак, а й партієць.

Він краще за інших розкаже козакам про Радянську владу, про партію, про КСМ, всесвітні події, допоможе порадою. Полюбили його козаки.

Політвідділ перекидає його на відповідальну партійну роботу. Тов. Бублик начальник клуба, відповідальний організатор Л.К.С.М. дивізіону, жіночий організатор, військорівський організатор. Безліч роботи. З нею справляється тов. Б у б л и к. Тільки що перейшов дивізіон у касарні. Треба влаштувати клуба, налагодити політично-освітню роботу, готуватися до прийому поповнення 1902 р. Під керівництвом тов. Бублика козаки-комсомольці впорядковують найкращого у дивізії клуба, і ленкуточки в батареях. Прийшло поповнення. Молоді козаки хутко взнали свого начклуба. Полюбили його, як і всі...


Попереду вінки. Багато їх. Кожна батарея, всі організації, що в їх роботі брав участь тов. Бублик, прислали. На гарматі труна. Вся у вінках, квітками вбрана. Наган, шашка на труні, а позаду ведуть вірного козацького товариша, що на цей раз був мимовільною причиною смерти його - коня. Позаду недалеко розтяглись військові частини, організації. Сумно грає оркестр.

Біля могили прощання. Крицевою волею відбивають слова командира:

- Тов. Бублик загинув, підготовляючи себе до збройної боротьби з буржуазією. Поклянемось, що хутко ми всі до одного зможемо взяти бар'єр, на якому загинув товариш.

- Біля труни свого товариша, свого керівника ми кажемо, що смерть тов. Бублика не внесе відчаю в наші лави, а збільшить прагнення до учоби, - прощаються комсомольці.

Сумна тиша. Схилились голови.

Забили труну. Жалібний марш.

Одразу тріснули випалом рушниці. Врізався гарматний вибух... Об труну застукала земля.

Спи спокійно, любий товаришу! Ми будемо вперто вчитися і хутко візьмемо той "гроб", що став труною тобі.

Козак

+ + + Edit

Упокой, Боже, козака Твого Кузьму і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші козаки Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

Джерела Edit

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.